Соняшники

Соняшники виконали в техніці «канзаши» Кравченко Вікторія, Гринь Анна, Богданова Аліна, Кавун Інна, Ковінька Валентина, ліцеїстки 11 групи; Антипенко Наталія, Вахненко Вікторія,  ліцеїстки 12 групи; Крамаренко Тетяна, ліцеїстка 21 групи, Остатня Оксана, ліцеїстка 31 групи, Кушнерик Анастасія, ліцеїстка 41 групи.

Соняшник

Легенда Полтавщини

Колись давно, як нас ще не було, на землю щоранку сходили діти Сонця. Одного дня веселилися вони в лісочку, а як почало сонце сідати, стали збиратись додому.

Коли доньки були вже далеко від гаю, найменша згадала, що забула свій вінок, і повернулася назад. Але він зник. Побачила дівчина гарного парубка з її прикрасою в руках і погодилася вийти за хлопця заміж.

Даремно Сонце кликало дочку додому, сердилося, попереджало. Дівчина залишилася з коханим. Почалося для неї звичайне буденне життя з нудною роботою, одноманітними клопотами. Юнак більше працював, ніж говорив своїй жінці ніжні, лагідні слова, а іноді й зовсім про неї забував. А жінка все більше сумувала за рідними. Забула вона про гордовитість і непомітно завітала до батькового царства.

Але Сонце не могло забрати до себе дочку, яка вирішила жити із звичайними людьми. Воно лише скропило її своїми слізьми. Красуня стала квіткою, що в тузі за батьківщиною завжди повертає голівку до небесного світила. Відтоді на землі з’явився соняшник.

Майстер - клас по виготовленню предметів інтер"єру "соняшники" в фотографіях